Історія каналу

16 квітня 1960 року в Україні народилась ще одна, десята, обласна студія телебачення – кіровоградська. Диктор запропонував першим телеглядачам художній фільм «Нормандія – Німан» і виступ учасників художньої самодіяльності Палацу

культури ім. Жовтня заводу сільськогосподарських машин «Червона Зірка». З художніх програм розпочали виходти в ефір студія Харкова, Одеси, Донецька, Дніпропетровська, що відкрилися одним-чотирма роками раніше.

А  почалося все з аматорської телестудії «Червоної зірки», що її обладнали умільці на чолі з механіком. Програмам аматорського телебачення городяни охоче віддавали години свого дозвілля. Словом, керівники області мали достатньо підстав для порушення клопотання про заснування професійної студії. «Не просто було одержати підтримку Києва», — не раз при нагоді повторював тодішній головний редактор обласного радіо Анатолій Сухачов. У дев’яти областях, близьких за економічним потенціалом до нашої, власне телебачення з’явилось тільки після проголошення незалежності України 1991–1996 рр. -налаштувальником Володимиром Чоломбітьком.

 

Телестудію обладнали на південній околиці міста у приміщенні обласної сільськогосподарської виставки (тепер це вулиця Садова, 88). Поряд звели тимчасову телевізійну вежу, встановили на ній п’ятикілометровий передавач «Игла». Посильну допомогу надавали підприємства міста. Зокрема, на виділені міськкомунгоспом кошти придбали кінокамеру, кіноплівку та хімікати для її проявки.Передачі демонстурвали на 12-му телевізійному каналі. Отримувати їх можна було у радіусі 30 кілометрів — тобто 25-ти відсоткам населення області.

Здебільшого демонструвалися художні програми. У 1962-1965 рр. інтенсивно зміцнюється матеріально-технічна база телебачення. У 1964 році здано в експлуатацію нову телевізійну студію, примщення радіотелевізійного центру, закінчено монтаж телевізійної вежі висотою 191 метр.

На 70-ті – початок 80-х років припадає переоснащення технічної бази мовлення. У 1976 році у Кіровограді, другими після Києва, почали виходити передачі в кольорі. У технічному переоснащенні телебачення фінансову допомогу надавала область. За рішенням виконкомів міських і районних рад, промислові піприємства, колгоспи і радгоспи, виходячи зі своїх можливостей, направляли певні суми грошей на рахунок телерадіокомітету.

У 80-х роках дещо змінюються підходи до ведення телевізійних передач. Занадто офіційний тон, читання дикторами чужих матеріалів уже нікого не влаштовуали. Багато хто зі спеціалістів розумів, що майбутнє за поєднанням журналістських і дикторських функцій, тобто йшлося про звичайних сьогодні ведучих програм.

У кінці 90-х засновано щотижневу передачу «Вітальня Світлани Барабаш». Це була програма, що її заснувала і протягом десятиліття вела професор, літературознавець і поетеса Світлана Барабаш.

У системі телерадіо відбулися суттєві організаційні зміни. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 1 червня 1995 року, створено обласні державні телерадіокомпанії на базі телерадіооб’єднань та технічних центрів телебачення і радіомовлення.